Чебрець

Корисні властивості чебрецю

Хімічний склад і наявність корисних речовин

У 100 г сухої трави чебрецю міститься:
Основні речовини:	г	Мінерали:	мг	Вітаміни:	мг
Вода	7,79	Кальцій	1890	Вітамін С	50
Вуглеводи	63,94	Калій	814	Вітамін Е	7,48
Білки	9,11	Магній	220	Вітамін РР	4,94
Жири	7,43	Фосфор	221	Вітамін К	1,7145
Харчові волокна	37	Залізо	123,6	Вітамін В6	0,55
Цукор	1,71	Натрій	55	Вітамін В1	0,513
Калорійність	276 кКал	Цинк	6,18	Вітамін В2	0,399

У 100 г сирого листя чебрецю міститься:
Основні речовини:	г	Мінерали:	мг	Вітаміни:	мг
Вода	65,11	Калій	609	Вітамін С	160,1
Вуглеводи	24,25	Кальцій	405	Вітамін РР	1,824
Білки	5,56	Магній	160	Вітамін В2	0,471
Жири	1,68	Фосфор	106	Вітамін В6	0,348
Харчові волокна	14	Залізо	17,45	Вітамін А	0,238
		Натрій	9	Вітамін В1	0,048
Калорійність	101 кКал	Цинк	1,81	Вітамін В9	0,045

Що саме використовують і в якому вигляді

Лікарське значення має трава чебрецю, зібрана на початку цвітіння (квітучі стебла, відокремлені від дерев’янистих, грубих пагонів). Свіжозірваний і висушений чебрець має стійкий аромат, і трохи палючий, пряний смак, з домішкою гіркоти. Трава чебрецю використовується для приготування рідкого екстракту або відвару, настою або тинктури. Застосовується з лікувальною метою також чай з чебрецем. Зовнішньо знаходить чебрець застосування в ароматичних ваннах, компреси, примочки, полоскання.

Лікувальні властивості чебрецю

Трава чебрецю повзучого містить фенольні похідні терпенів (тимол, карвакрол, пінен, цімол, борнеол, лінелоол), тімунову кислоту, дубильні речовини, флавоноїди, трітерпени, органічні кислоти і гіркоти.

Трава чебрецю звичайного містить леткі олії (в складі яких терпени ліналол і терпинеол, борнеол, тимол, карвакрол), флавоноїди, урсулова і олеанову кислоти, гіркоти, камедь і дубильні речовини.

Чебрець використовується як відхаркувальний, знеболюючий, антибактеріальний, глистогінний засіб і як засіб, що стимулює шлункові функції. Застосовується при бронхітах, запаленні легенів, бронхоектатичній хворобі. Як анальгетик – в лікуванні радикулітів і невритів, при хворобах суглобів, м’язової системи і периферичних нервових стовбурів.

Застосування чебрецю в офіційній медицині

Аптечні препарати на основі чебрецю:

Тимол (у вигляді порошку), в складі якого чебрець повзучий. При анкілостомідозі (гельмінтному зараженні) призначають по 1 г кожні чверть години в чотириразовому прийомі, на голодний шлунок. При цьому строго рекомендується спеціальна дієта, що виключає з раціону жири і алкоголь, дотримуватися якої потрібно до, протягом і після лікування. Курс лікування тимолом становить 3 доби. Напередодні курсу і в кінці застосовують сольове проносне. Тимол знищує паразитів (волосоголовець, анкилостома, некатор американський, різні грибкові) і знеболює. Протипоказано вживання препарату «Тимол» при декомпенсаторній функції серця, хворобах нирок і печінки, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки, вагітності. Слабким розчином тимолу дезінфікують ротову порожнину. Як анальгетик і антисептик тимол використовується в стоматології.

Трава чебрецю звичайного, в упаковках.

Екстракт чебрецю звичайного (рідина). Застосовується як відхаркувальне зілля і анальгетик. Ефективний також при радикулітах і неврозах.

Пертусин (у вигляді сиропу). Призначають дітям по одній десертній ложці при кашлюку, а дорослим – по столовій ложці як відхаркувальний засіб тричі на добу.

Використання чебрецю в народній медицині

Як шлунковий засіб антибіотичного характеру і як відхаркувальний засіб, чебрець при кашлі застосовують у вигляді настою: столову ложку трав’яної сировини залити 400 мл окропу. Дати настоятися 10 хвилин і пити по столовій ложці до трьох разів щодня.

При зниженому виділенні шлункового соку на тлі здуття кишечника, при відсутності апетиту і як протиглисний засіб чебрець повзучий рекомендують у вигляді настою, який готують також, як і настій з чебрецю звичайного.

Чай з чебрецем призначають при кишкових хворобах, захворюваннях легенів і сечостатевих шляхів, при уповільненому травному процесі, бродінні в кишках, здутті і коліках, атонії шлунка (порушення його моторної функції), при бронхіальній астмі, кашлюку, глистовій інвазії, як сечогінний засіб, при порушеннях режиму сну, нервозності і алкоголізмі. Щоб приготувати чай з чебрецю, потрібно одну столову ложку квіток і листя чебрецю запарити в 200 мл окропу. Дати настоятися і пити невеликими ковтками до двох склянок на добу.

При шлунково-кишковому катарі готують настій: столову ложку суміші трави чебрецю, листя меліси, трави підмаренника запашного і листя лісової суниці (з розрахунку 1: 4: 5: 10) настоюють в 300 мл окропу, відціджують і приймають по 100 мл три рази щодня .

При катарі дихальних шляхів заварюють столову ложку трав’яного збору з трави чебрецю, підмаренника запашного і листя суниці (в співвідношенні 2,5: 2,5: 5) в 400 мл окропу, дають настоятися, проціджують і приймають по дві столові ложки з інтервалом в три години.

Чебрець від алкоголізму: при хронічному алкоголізмі ефективний 7% -ний відвар з трави чебрецю, який приймають по 50 г два рази на добу протягом 2-4 місяців.

Чебрець дітям (при кашлюку як відвар або настій) дають, виходячи з віку дитини, по чайній або десертній ложці, в теплому вигляді, до 4 разів на добу. Настій готують з розрахунку: 10 г трави чебрецю на 200 мл окропу.

При вологому кашлі рекомендують трав’яний чай: змішати по одній столовій ложці анісового насіння, листя евкаліпта, квіток ромашки і коров’яку, ісландського моху, чебрецю і 2 столових ложки листя мати-й-мачухи. Ложку збору запарити в 200 мл окропу, потім півгодини готувати на водяній бані. Охолодити і процідити. Залити отриману рідину кип’яченою водою до обсягу 0,2 літра і пити по чверті склянки тричі на добу не менше півмісяця.

При бронхіті з тривалим вологим кашлем приготувати збір з однієї столової ложки анісового насіння, квіток коров’яку, кореня солодки і 1,5 столових ложки чебрецю. Ложку трав’яного матеріалу запарити окропом (200 мл). Готувати на водяній бані чверть години, потім охолодити і процідити. Розбавити концентрований відвар до отримання обсягу 0,2 літра кип’яченою водою. Пити по 50 мл тричі щодня, приймаючи настій між прийомами їжі.

При порушеннях режиму сну корисний чай (його застосовують і як заспокійливий засіб): готувати відвар з плодів глоду і шипшини, липового цвіту і трави чебрецю, в співвідношенні 2: 4: 2: 5.

Зовнішньо:

При зубному болю змочений в спиртовій настоянці чебрецю ватний тампон прикладають до хворого зуба.

Напар з чебрецю використовують для компресів на нариви, фурункули, для полоскань при гінгівітах і стоматичних виразках.

Припарки з трави чебрецю прикладають на уражені ділянки при паралічі, невралгіях і ревматизмі.
Напаром з квіток чебрецю (столова ложка на 200 мл окропу) промивають очі при запаленнях.
Розтерті до порошкоподібного стану листя і квітки чебрецю дають понюхати при втраті свідомості.
Дітям при рахіті призначають водні процедури: жменю квіток і листя чебрецю настоюють в п’яти літрах окропу. Настій додають в наповнену водою ванну. Таку купіль необхідно приймати двічі в тиждень.

Дорослим при болях в суглобах, при артритах, міозитах, ревматизмі, невритах корисно приймати ванну з чебрецем: 200 г трав’янї сировини доводять майже до кипіння на повільному вогні в 4 літрах води. Настоюють і проціджений настій вливають в повну ванну.

Використання чебрецю в східній медицині

Серед рецептів Авіценни чебрець рекомендується в складі збору, як засіб для м’якого і щадного дроблення і виведення каменів з нирок. У рівних частинах пропонується змішати лаванду, чебрець, листя і ягоди суниці, мелісу, м’яту і котівник. Суміш заварювати і пити як чай.

Чебрець в наукових дослідженнях

Науковий інтерес до чебрецю і його властивостями зберігається з давніх часів і по сьогоднішній день.

Ретельному вивченню компонента ефірної олії чебрецю – карвакрола – присвячена робота дослідників М. Хотта, Р. Наката, М. Катцукава і ін.

Е. М. А. Даукан і А. Абдулла проаналізували лікарське значення трави чебрецю звичайного, підкреслюючи антиоксидантну та антибактеріальну дії рослини.

Бубенчікова В. Н. і Старчак Ю. А. дали оцінку протизапальному ефекту, що виникає при застосуванні трави чебрецю Палласа. Ці ж автори описують мінеральні і амінокислотні компоненти (в якісних і кількісних характеристиках), що містяться в чебрецю блошиному. Також в роботі Бубенчікової В. Н. і Старчак Ю. А. висвітлено питання фармакологічної активності різноманітних видів роду чебрецю (а саме – відхаркувальні властивості чебрецю блошиного, чебрецю Маршалла і чебрецю крейдяного).

Опис чебрецю як ароматичної і пряної культури є метою дослідження Аніщенко І. Е., Кучерової С. В., Жигунова О. Ю.

Чебрець в дієтології

Чебрець стимулює травні процеси, прискорює ліпідний обмін. Це робить пряність цінним помічником організму, якщо мова йде про більш жирну і важку їжу.

Чебрець в кулінарії

Ефірна олія чебрецю застосовується в консервній та лікеро-горілчаній промисловості. У кулінарії ця пряність широко використовувана в соліннях, маринадах, в приготуванні м’ясних і рибних страв. Чебрець як приправа надає пікантну ноту і закусочним кулінарним виробам і основним стравам.

 

Використання в косметології

Ефірне масло чебрецю входить до складу шампунів для зміцнення волосся. Благотворно позначається його дія на проблемну шкіру, схильну до висипань і запалень, що робить його незамінним компонентом в кремах і лосьйонах. Масло чебрецю використовують не тільки в парфюмерно-косметичній промисловості, а й у миловарінні. Тимол є складовою лікувальних зубних паст і еліксирів, які мають яскраво виражені бактерицидні властивості.

Інші види використання

Рослина – продуктивний медонос.

Чебрець засівають для зміцнення грунту на крутих, або сповзають схилах.